Доброго дня!
Я звернулася до з послуг у працевлаштуванні за кордоном (НІмеччина) . Між нами був укладений договір, де чітко містилася інформація про якісне та своєчасне надання послуг. Ситуація сталася наступним чином :
1) У договорі було зазначено, що місцем підписання трудового договору з роботодавцем є ДАНЕНБЕРГ. Однак за два дні до відїзду, коли я внесла повну оплату за послуги та квитки, ТОВ Профітім повідомили мене про те, що я вирушаю в інше місто - ЛОНЕ. Автоматично Вами було змінено місце мого проживання у НІмеччині на Діпхольц, пізніше також було і повідомлено про те, що ізоляцію я маю проходити ще в іншому місті - у Цербсті за адресою Kirschalle 3. З Вашої сторони це було обумовлено тим, що інші студенти, які проходять стажування у Лоне ще не виїхали з Діпхольца, однак по прибуттю у Цербст, мене повідомляють, що знову ж таки я житиму в іншому місті - у Альхорні, де до цього ви ще нікого не поселяли. По приїзду туди нас, ніхто не зустрів і нас навіть не було розселено по кімнатах ( хоча до цього ви складаи список, хто з ким повинен жити і казали, що передали всю інформацію в бюро)
2) Мною була проведена оплата у розмірі 5034 грн за послуги на ВАш рахунок до того, як я отримала пакет документів у Києві і підписала PRAKTIKUMSVERTAG. Ви, як суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, не маєте права отримувати від осіб, яким надані такі послуги, плату до підписання акта виконаних послуг (ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про зайнятість» ). А нормами пп. 3.6.7 Ліцензійних умов заборонено стягувати з клієнтів будь-які види попередніх оплат за послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном до отримання клієнтом завізованого іноземним роботодавцем трудового договор.
2.1 Також хочу наголосити на тому, що документи повинні були бути перекладені, а копії (фотокопії) документів, складених іноземною мовою, і справжність підпису перекладача на їх перекладі українською мовою повинні були бути нотаріально засвідчені. У дійсності ж, я отримала договір PRAKTIKUMSVERTAG німецькою мовою, де не розуміла ні слова і , де, як потім зясувалося не були вказані ані професійні вимоги до працівника, ані відомості про характер роботи, ані умови праці.
3) Транспорт, який Ви мені надали ( автобус Євроклуб АА1109ХР), аби дістатися Німеччини, не мав єдиного і устаткованого маршруту. Знову ж таки, за день до виїзду я дізналася, що кордон буду перетинати через Угорщину, а потім через Австрію. Насправді ж, коли я перетнула кордон з Німеччиною, після 2 діб, і мені залишалося 600 км до місця мого прибуття ( до Цербсту) автобус вирушив до Дортмунда, потім до кордону з Нідерландами, потім до Гамбурга, до Даненбергу і т.д. У загальному я їхала 4 доби, і, прибувши до пункту призначення, не маючи інтернету, не знаючи мови, мусила сама шукати будівлю.
4) Нашій групі студентів було надано фургон Ford Transit, який вміщував 8 людей, щоб діставатися до місця праці ( 40 км від Лоне), група складася з 12 осіб, тож хтось мусив їхати з іншою групою. Повертаючись після зміни 5 людей просиділо на спеці, в очікуванні, що їх хтось забере.
Наголошую, що з цим транспортуванням теж були проблеми і наша група неодноразово зверталася до ПРофітіму, аби вирішити це питання, але нас банально було проігноровано.
5) Умови праці були просто жахливі, про це нас знову ніхто не попереджав. Перед виїздом я заповнювала анкету, де вказувала розміри взуття та одягу, однак, на місці ні в кого з нас не було своєї форми, навіть мого розміру взуття не було, звукоізолюючих навушників не вистачало на всіх, шафу з особистими речами мусили ділити на двох з чужою людиною. У цехах стояли конвеєри, які постійно ламалися. Про дотримання санітарних норм, взагалі, мовчу. При мені на підлозі лежали шматки мясу, фаршу, який зішкрябували і закидали назад до бункеру. Після кожної зміни мала проводитися дезинфекція ( принаймні, мені так казали), але тут завод працював без зупину і нічого такого не було.
Мушу зауважувати, що робочі місця, територію самого заводу нам ніхто не показував, і в перший робочий день ми самі шукали свої робочі місця. Але потім зясувалося, що ти не закріплений за жодним робочим місцем і графік, який надіслав ПРОФІТІМ не відповідає дійсності, нас просто хапали за руки старші люди і вели за собою. Так одного хлопця з моєї групи привели до холодильного цеху, де температура була - 30 і він мусив працювати в одній футболці ( у результаті чого отримав нежить). Іншу дівчину знудило прямо на лінії, а , коли вона звернулася у бюро аби її перевели у інше місце, то їй було відмовлено. Мене саму постйно нудило від жахливого запаху у цеху і я ледь не втратила свідомість. Пояснити комусь, що тобі зле теж нереально, бо на заводі люди різних національностей (румуни, болгари, поляки, частково німці), які не розуміють англійської. Зрозуміла річ, що розпорядження від них, які я отримувала теж не розуміла.