Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1] 25 вересня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Немировської О.В. суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О. при секретарі - Бабіч К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про визнання наказу незаконним, зобов'язання оформити трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, компенсації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» - Глоби Маріанни Михайлівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року, встановила: у листопаді 2013 року позивач звернувся до суду разом з іншими особами з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 10 000 грн. за липень-жовтень 2013 р., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 126 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Ухвалою суду від 12 грудня 2013 р. справу було виділено в окреме провадження. 18.12.2013 р. позивач подав уточнену позовну заву, в якій просив стягнути на його користь: заборгованість із заробітної плати в сумі 12 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1 532 грн. 16 коп., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 500 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., та зобов'язати відповідача оформити належним чином трудову книжку та змінити підставу звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та дату звільнення 29.11.2013 р. В квітні 2014 р. позивач також уточнив свої вимоги та остаточно просив: визнати незаконним наказ про його звільнення від 22.10.2013 р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України, стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 12 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 9 434 грн. 88 коп., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 3 500 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., зобов'язати відповідача оформити належним чином трудову книжку ОСОБА_1 із зазначенням підстави звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою 29.11.2013 р. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року позов було задоволено частково - визнано незаконним наказ про звільнення позивача, зобов'язано відповідача оформити трудові книжку та зазначити підставу звільнення - ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто на користь позивача заробітну плату - 12 500 грн., вихідну допомогу - 7 500 грн., компенсацію за відпустку - 3 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 13 928 грн. 85 коп., моральну шкоду - 1 000 грн., в решті позовних вимог - відмовлено. Представник відповідача - Глоба М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він з 01.02.2013 р. працював у відповідача на посаді менеджера з посадовим окладом 2 500 грн. Оскільки заробітна плата йому не виплачувалась з липня 2013 р., він вирішив звільнитись з роботи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про що направив заяву 07.11.2013 р., в якій просив його звільнити з 29.11.2013 р. В ході розгляду справи йому стало відомо, що його звільнено з роботи з 22.10.2013 р. за прогули, а тому він просив визнати наказ про його звільнення незаконним, зобов'язати відповідача оформити трудову книжку та зазначити іншу підставу та дату звільнення, а також стягнути заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, моральну шкоду, середній заробіток за час затримки при звільненні. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року позов було задоволено частково - визнано незаконним наказ про звільнення позивача, зобов'язано відповідача оформити трудові книжку та зазначити підставу звільнення - ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто на користь позивача заробітну плату - 12 500 грн., вихідну допомогу - 7 500 грн., компенсацію за відпустку - 3 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 13 928 грн. 85 коп., моральну шкоду - 1 000 грн., в решті позовних вимог - відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення норм законодавства про працю, що є підставою для звільнення позивача з роботи відповідно до поданої ним заяви з 29.11.2013 р. згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 38, 40, 44, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України. Як видно з матеріалів справи, наказом генерального директора ТОВ «Сіті Транспорт Груп» Чуркіна І.А. від 22.10.2013 р. позивача було звільнено із займаної посади за грубе порушення трудової дисципліни - прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 07.10.2013 р. по 22.10.2013 р. Пояснення представника відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції про те, що заробітна плата позивачу не виплачувалась з липня 2013 р. через відсутність його на роботі, суд не бере до уваги, оскільки в наказі про звільнення позивача вказується, що він не виходив на роботу лише з 07.10.2013 р. по 22.10.2013 р., при цьому акти про відсутність позивача складені лише за 11.10.2013 р., 18.10.2013 р., 22.10.2013 р. (а/с123). Доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які надавались при розгляді справи та не дав оцінки тій обставині, що позивач довгий час не з'являвся на роботу, що стало підставою для його звільнення за прогули, є необґрунтованими, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Разом з тим, відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільненні у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону. В даному випадку слід змінити формулювання причин та дати звільнення позивача з роботи, оскільки він не просить поновлювати його на роботі. Також суд першої інстанції неправильно визнав розмір компенсації за невикористану відпустку, оскільки відповідно до відпрацьованого часу позивач мав право лише на 20 днів відпустки, в зв'язку з чим розмір компенсації становить 2 380 грн. Крім того, судом було неправильно обчислено розмір судового збору відповідно до частини вимог майнового та немайнового характеру, який має становити в даному випадку 606 грн. 68 коп. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів вирішила: апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» - Глоби МаріанниМихайлівни задовольнити частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 р. змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції. Позов задовольнити частково. Змінити формулювання причин звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» з 29 листопада 2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 12 500 грн., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 380 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13 928 грн. 85 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» судовий збір на користь держави в сумі 606 грн. 68 коп. Рішення в частині стягнення заробітної плати в сумі 2 500 грн. допустити до негайного виконання. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів. Головуючий Судді № апеляційного провадження: 22-ц/796/9142/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
Места не хватит, чтобы написать все . Ищите любую другую работу, только не идите в ТОВ 'Сити Транспорт Групп'.