Так, «вчасно платять» - це правдиво пишуть. Нормальна компанія, погоджуся частково. А от щодо «платять нормально» - з точністю до навпаки. (Що в Черкасах платять добре, швидше за все це ЦО писав)
У нас в компанії вимоги надто високі. І постійно зростають. Тільки одне керівництво ніяк не може зрозуміти: можна «напрягнути» народні маси один раз, два, три. Потім ще затиснути гайку. Але при черговому затисненні конструкція може тріснути і розвалитися. Як можна говорити «платять нормально», коли деякі у нас отримують на рівні мінімальної з/п. Спробуйте прожити, шановні директори, на 1500-2000 грн. При цьому в морози при мінус 20, відморожуючи пальці і в спеку плюс 35 поремонтуйте машину в чистому полі .... Ніхто не бідкається на труднощі, тільки якщо вже пахати, то ми хочемо принести додому нормальну зарплату, бо теперішньої зараз вистачає на тиждень. Людям по кілька років не переглядали оклади. Ось в чому проблема. Якби була впевненість, що завтрашній день буде кращим сьогоднішнього щодо рівня зарплати (хоч трохи), то ми готові працювати з усіх сил, не жаліючи свого здоров'я.
Ви, шановні директори, якщо вже й понавішували пластикових табличок «.. співробітники - головне надбання ...», то хоч іноді самі читайте їх. Насправді - це тільки пластик. Ви хочете щоб в компанії всі були патріотами компанії, працювали на ідею, прокидалися з ідеєю. Щоб кожен «рвав і метав» для виконання планів продажів, читав книжки, навчав новеньких «торгових». Це дуже добрі наміри. Але чому ви не думаєте про ту піраміді Маслоу, про яку на кожному тренінгу розповідає бізнес-тренер: на нижньому рівні піраміди-необхідність задоволення фізіологічних потреб. Поки людина не втамує почуття голоду, не буде одягненена, чи не виспеться - про наступну сходинку не може бути й мови.
У нас в компанії майже 70% співробітників працюють задля задоволення своїх фізіологічних потреб, щоб нагодувати, одягнути і взути себе, а деякі – ще й свої сім'ї. І ось вони всі на самій нижчій сходинці пірамідки Маслоу. А де ж наші ЦО-шники? Ось вони і піднялися високо вгору піраміди. Вони вчепилися в свої посади і готові «імєть» всіх і вся, лише щоб утриматися в своїх кріслах і показати свою значимість. Подивіться, скільки директорів розвелося! Та в найбільших світових корпораціях менше директорів, ніж у нас. Серед поляковських директорів чомусь «текучки» немає. І з вашими п'яти-шестизначними зарплатами ви постійно ниєте, що бюджет не дозволяє підняти зарплатню іншим? Що треба нам якісно працювати і виконувати цілі?
А в цей час купуються дорогі машини директорам, будуються офіси та склади в Києві, їздять у Карпати на лижню. Все тільки «за!» (тільки щодо будівництва складів) - нехай компанія розвивається. Це тільки «плюс». Тільки подумали ви хоч раз хоча б про звичайну прибиральницю. Вона теж людина і працює як віл за копійки. Якби ви їй піднімали їй з/п хоч на 100 грн на рік - вона б вам вдячна була і вас би поважала. І прокидалася з думкою про те, що вона трудиться на благо. Прибиральниця теж «..- головне надбання ...», якщо вірити пластиковим табличкам.
А при цьому, коли нашим «паханам» купуються дорогі іномарки, коли вони їдуть відпочивати в гори - наші плани продажів постійно тільки зростають і вимоги - теж.
У торгових вже терпець на межі. Повертаючись з маршруту вже пелена на очах від втоми, а ще треба купу документів оформити, гроші здати. Ми дітей не бачимо. Приходимо вночі і йдемо вранці, коли вони сплять. Жалості вашої ми не хочемо. Тільки хочемо, щоб за важку працю платили справедливо. Тоді й роботи люди будуть триматися, і прокидатися будуть люди з думкою про те, як добре працювати у такій компанії ... і «текучка» серед робочих зменшиться. Ось тоді і патріотизм з'явиться.