Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини - отзывы сотрудников и клиентов1

Отзыв о работе компании

Всім доброго дня шановні колеги!

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини － університет державної форми власності, проте з 2015 року, як його очолив «покищо» ректор Безстрашний, Безладний, Безперспективний, Безлюдний – Олександр Іванович, схоже став приватним і в ньому почали відбуватися кардинальні зміни:
- професорів, які працювали проректорами і мали зухвалість балотувалися разом із Безлюдним О. І. на посаду ректора було звільнено з роботи (професора Ярошинську О. О.) або понижено на посаді (Кочубей Т. Д. – професор кафедри);
- під його особистим тиском було повністю замінено всіх завідуючих відділами та змінено 8 з 12 деканів факультетів, а саме:
1. Професора Бріт Надію Михайлівну (ф-т іноземних мов);
2. Професора Кузнець Тетяну Володимирівну (історичний ф-т);
3. Професора Безверхню Галину Василівну (ф-т фізичного виховання);
4. Професора Авраменка Олега Борисовича (ф-т фізики, математики та інформатики);
5. Доцента Якимчука Руслана Андрійовича (природничо-географічний ф-т);
6. Доцента Дудник Олену Володимирівну (ф-т мистецтв);
7. Доцента Попиченко Світлану Сергіївну (ф-т дошкільної та спеціальної освіти);
8. Доцента Комар Тетяну Володимирівну (економічний ф-т).
Все це робилося і робиться з метою введення до складу Вченої ради університету довірених осіб, які завжди будуть голосувати за вказівкою ректора “за” чи “проти” продовження контракту з професорами, доцентами і викладачами, які йому чи його оточенню не вгодили.
Вже давно помічено, що ректор боїться розумних, досвідчених і авторитетних працівників, які можуть складати йому конкуренцію на наступних виборах у березні 2020 року.
Кадрова чистка шляхом реорганізацій та пониження у посадах завідувачів кафедр і керівників інших ланок відбувається постійно, щоб “усі знали своє місце”, ось найнеобґрунтованіші для:
1. Доктора наук Кірдан Олену Леонідівну;
2. Доктора наук Коляду Наталю Миколаївну;
3. Доктора наук Кочубей Тетяну Дмитрівну;
4. Доктора наук Заболотну Оксану Адольфівну;
5. Доктора наук Кривошею Ігоря Івановича;
6. Доктора наук Кривошею Ірину Іванівну;
7. Доктора наук Сокирську Владилену Володимирівну;
8. Доцента Валюк Вікторію Федорівну.
Чого тільки варте «одіозне спрощення» за вказівкою «покищо» ректора посади проректора з наукової роботи та міжнародного співробітництва доктора наук Сокирської В. В., оскільки, як вважають довірені «прокормлені стукачі» саме вона може претендувати на посаду ректора в майбутніх виборах, – і це тоді, коли для акредитації університету важливою є наукова складова.
За час керівництва «покищо» ректора Безлюдного Олександра Івановича з роботи звільнено близько 100 осіб. А скільки звільнились самі, подекуди навіть серед навчального року? А в скількох з тих хто все ж таки залишився у особовій справі лежать написані власноруч заяви на звільнення?
100 осіб звучить фантастично чи не так? Але ця цифра справжня та надана добровільно працівниками відділу кадрів нашого закладу вищої освіти. Перевірити її достовірність зможе будь-який свідомий громадянин здійснивши телефонний дзвінок або надіславши запит на доступ до публічної інформації.
100 дорослих, свідомих та відданих своїй справі, посивілих науковців котрі безпосередньо будували наш заклад, подекуди й докторів наук, принижуючи власну честь та гідність, нехтуючи всіма правовими нормами змушували писати «одіозні ректорські прохання про звільнення». Наприклад:
1. Доктора наук Ярошинську Олену Олександрівну;
2. Доктора наук Рогальську-Яблонську Інну Петрівну;
3. Професора Безверхню Галину Василівну;
4. Доцента Козинського Леоніда Володимировича;
5. Доцента Рогальську Надію Василівну;
6. Доцента Наконечну Олену Іванівну;
7. Доцента Яблонського Андрія Івановича;
8. Доцента Цимбалюк Валентину Василівну;
9. Доцента Заєць Світлану Сергіївну;
10. Доцента Олійник Катерину Андріївну;
11. Канд.наук Буяна Вячеслава;
12. Канд.наук Гребінь Лілію Олегівну;
13. Юриста Грушу Олександра Миколайовича;
14. Зав.навчальним відділом Павленко Анну Миколаївну;
15. Методиста Давидову Людмилу Сергіївну;
16. Проректора з АГЧ Петренко Наталію Миколаївну;
17. Проректора з АГЧ Маркова Станіслава Олександровича;
18. Зав.польським центром Криву Людмилу Миколаївну;
19. Зав.відділом наукової та міжнародної діяльності Альону Ігорівну;
20. Методиста Коробову Ларису Романівну;
21. Викладача Стрембицьку Лесю Леонідівну;
22. Лаборанта Бойко Ольгу Володимирівну;
23. Диспечера факультету фізичного виховання Дарієнко Наталію Миколаївну;
24. Лаборанта кафедри спортивних дисциплін Марченко Жанну Володимирівну;
25. Лаборанта кафедри теорії і методики фізичного виховання Подзерей Світлану Сергіївну.
За ці роки з університету також пішли перспективні молоді аспіранти, викладачі, які не бачать перспектив в університету і розраховуються:
1. Швидкий Вадим Олексійович;
2. Вакарчук Максим Миколайович;
3. Килимистий Максим Миколайович;
4. Провозіна Лідія Євгеніївна;
5. Торбанюк Геннадій Вікторович;
6. Сундук Руслан Васильович;
7. Старовойтова Олена Володимирівна;
8. Кравченко Ярослава Геннадіївна;
9. Козирь Олена Анатоліївна;
10. Опришко Анна Юріївна;
11. Гарачук Тетяна.
Всі люди в цих списках та документи справжні, вони були добровільно передані нам працівниками відділу кадрів нашого закладу вищої освіти, щоб унеможливити написання цих «Важлива інформація».

Ось вона «одіозна ректорська заява», яку Заввідділом кадрів наполегливо змушує писати ще за місяць до закінчення трудового договору всіх незгідних із таким «покищо» ректорським режимом або тих стосовно кого в «покищо» ректора є сумніви.
На перший погляд все наче й логічно, але ще раз уважно вчитайтеся в зміст. У «покищо» ректора просять не продовження трудового договору (що було б логічно) у зв’язку з його закінченням, а ПРОХАЮТЬ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ вказуючи на причину – закінчення терміну трудового договору.
За вказівкою «покищо» ректора, цей на перший погляд простий, але не зовсім законний спосіб позбавлятися розумних, досвідчених і авторитетних викладачів які «неугідні» та становлять загрозу для «покищо лігітивного» придумали працівники юридичного відділу. А зміст підібрали вже такий, що й претензій не поставиш, бо ж заяву сам писав.
Ми нічого не вимагаємо просто поміркуйте, що відчуває людина котра віддала все своє життя науці в стінах нашого закладу вищої освіти, а натомість отримала таку вдячність. Гадаємо, що всім зрозумілим є вислів: «Кадри вирішують все».
На Вченій раді по продовженні контрактів, обговорення кандидатур не відбувається, як правило, із 38 членів 23 чи 25 голосують “проти”, бо так вирішив ректор.
Можливо потім ще й щось в протоколи дописують, бо доступ до рішень Вченої ради нашого закладу вищої освіти тільки для обраних, незважаючи на те, що згідно із законом вони мають бути публічні.
Але це тільки в УДПУ імені Павла Тичини на Вченій раді не відбувається обговорення, бо уже все вирішив «покищо» ректор.
Напевно ті, хто так голосують, думають, що з ними так не буде, але ж і Сокирська В. В. свого часу була членом цієї зради і теж так думала.
Всі попередні ректори вкладали все у розвиток та імідж університету, а «покищо» ректор БЕЗЛЮДНИЙ Олександр Іванович просидів ці роки на всьому готовому і йому байдуже, що буде далі з університетом та викладачами (63 роки － пенсійний вік, може вже пора …).
Ми бачимо, що наші викладачі не маючи впевненості в завтрашньому дні, бояться спілкуватися один з одним, бо не знають, хто і що може передати ректору. Бояться, а що як завтра за них не проголосує Вчена рада.
Вони вже просто звикли мовчати. Чому? Хтось просто хоче спокійно доробити до пенсії, когось тримає аспірантура чи кредит. А тих хто незгідний з «покищо» ректором або просто вже втомився постійно носити відкупні за продовження контракту чекає Уманський центр зайнятості.
Безлюдний О. І. забув, що всі люди смертні і прийде час, коли доведеться відповідати за людські сльози, нервові розлади. За дорослих, свідомих та відданих своїй справі, посивілих науковців котрі безпосередньо будували наш заклад, яких принижуючи власну честь та гідність, нехтуючи всім правовими нормами змушували писати «одіозні прохання про звільнення».
Педагогічний університет готує вчителів для школи, а школа － це майбутнє нашої держави. Чи ВИ думаєте, що студенти, особливо старших курсів, сліпі і глухі, не бачать і не чують, що відбувається в університеті. Вони на жаль мають негативний досвід, здобутий у стінах своєї Альма матері. Студенти їдуть додому і все розповідають батькам, проводять антипрофорієнтацію – ось такий ВАШ імідж університету, створений за 4 роки ВАШОГО керівництва.
Сьогодні в університеті всі викладачі ставлять однакові запитання: «Що робитимуть студенти які повернуться вже зовсім скоро?» та «Що нам тепер сказати абітурієнтам, майбутнім студентам та їх батькам?» адже (згідно поштової скриньки) розсилка по школах, ліцеях та інших закладах була у 8,5 тисяч адрес.
Ще раз закликаємо Вас шановні батьки об’єктивно та свідомо поглянути куди ж насправді запрошують навчатися Ваших дітей та які перспективи на них чекають у нашому закладі вищої освіти при такому «покищо» ректорі та його ставлениках-деканах:
- прислуга у розважальних закладах та ресторанах;
- охорона та кухонний персонал «хасидського» мікрорайону.
Чому ? Все достатньо просто, навіть працюючи на двох роботах Ви попросту не зможете забезпечити свою дитину достатніми коштами і її доведеться йти на роботу, щоб забезпечити колосальні апетити ставлеників-деканів…
Починаючи із нашої першої розсилки, на головному сайті університету розміщуються статті про загрозу так званої «ініціативної групи», страхаючи Вас хакерами-маніяками, які надсилають анонімні листи, що перешкоджають роботі сайтів нашого закладу вищої освіти, – хоч насправді все зовсім не так!
Ми – ініціативна група яка хоче показати Справжній Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини – заклад, який вже перестав надавати освіту!
Заклад, в якому цьогорічна зимово-екзаменаційна сесія на деяких факультетах відбулась ще в жовтні, а студенти «заробітчани» змогли здати сесію навіть не перетинаючи кордон.
Заклад, в якому студенти навчаються з ректорською гарантією та тарифом.
Заклад, який не дивлячись на наші старання, все ж зібрав по 1500 гривень з кожного викладача для проходження Міністерської акредитації та збереження статусу 4 рівня!
Заклад, за кошти якого «покищо» ректор намагаючись приховати справжню діяльність своєї команди наймає журналістів, інженерів-програмістів та юристів не лише Умані та Черкас, а навіть із Києва!
Заклад, який постійно пише про атаки та анонімні листи, але жодного разу так і не спростувавши їх достовірність.
Заклад, задля збереження якого працівники добровільно ідуть на співпрацю надаючи доступ до внутрішньої інформації, розуміючи, що лише загальносуспільна поінформованість в силах зупинити тиранію «покищо» ректора Безлюдного Олександра Івановича.
Заклад, у якому страх «покищо» ректора, перед реальною загрозою інформаційної війни з подальшою вірогідною можливістю залишитися без посади та підтримки поплічників, простих викладачів та студентів змушує друкувати статті про хакерів-месників.
Весь час так званої атаки на сайт, інженери інформаційно-консультаційного центру нашого закладу вищої освіти та служба ректорату з безпосередньої вказівки «покищо» ректора намагалися відтягнути час інформаційного вибуху, обмежуючи доступ до зазначених у заявах інтернет-сторінок унеможливлюючи перевірку зазначених фактів.
Зрозумівши, що не в змозі щось змінити було прийнято рішення закрити сайт начебто з міркувань безпеки на профілактику, а вже потім було «дофантазовано неіснуючу атаку»…
Ми так до кінця і не змогли зрозуміти, махінації із сайтом та розсилка «Важливої інформації» це результат продуманої акції чи спосіб «обути» «покищо» ректора його ж командою приховуючи власну некомпетентність…
Щиро запевняємо Вас, що жодних протиправних дій із сайтом чи іншим його обладнанням ми не проводили, оскільки він планувався як прототип майбутнього сайту Справжнього УДПУ!
Шановний БЕЗЛЮДНИЙ О. І. ми втомилися від стилю ВАШОГО керівництва, незрозумілих поборів, пліток, які для ВАС є важливим джерелом інформації та керівництва аж до репресивних дій.
Викладачі хочуть якщо неспокою – то тільки творчого, хочуть упевненості в своєму майбутньому та майбутньому університету, хочуть зайти в аудиторію і мати з ким проводити заняття високого рівня, хочуть, щоб їх ректор був зразком у всьому.
У Вас на жаль немає чому повчитися, ВИ нічого позитивного не зробили за роки ректорства.
В університеті потужний професорсько-викладацький склад, не заважайте їм працювати в спокійній атмосфері, як це було до ВАС.

Щиро дякуємо всім тим, хто допоміг у написанні цієї статті, дякуємо й тим хто надав матеріал для наступних.
Дякуємо всім за ваше свідоме ставлення, розуміння та підтримку.
Дякуємо та запевняємо, що не обмежимо та не припинимо своєї діяльності зберігаючи заданий напрямок виключно в рамках правового поля!